МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
Сєвєродонецький інститут
Кафедра менеджменту
Контрольна робота з дисципліни "Фінансове право"
на тему: Права і обов'язки органів виконавчої влади у сфері управління фінансами
Виконала:
студентка 2 курсу
гр. IН23-9-06 БУБ (4.Од)
Іващенко Ірина
Перевірив:
ст. викладач Жук Т.А.
Сєвєродонецьк 2008
ЗМІСТ
Введення
Загальна характеристика органів виконавчої влади у сфері управління фінансами
Права і обов'язки органів виконавчої влади у сфері управління фінансами
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
Важливою галуззю управлінської діяльності є управління фінансами, яка здійснює спеціальний апарат з допомогою особливих засобів і методів, у тому числі різних стимулів і санкцій. Управління фінансами здійснюється через наявну систему фінансових відносин. Управління зумовлено історичними, економічними і політичними умовами розвитку держави і підзвітний фінансовій політиці держави. В управлінні фінансами виділяють об'єкти і суб'єкти управління. Як об'єкти виступають різні види фінансових відносин; суб'єктами є ті організаційні структури, які здійснюють управління (фінансові відділи підприємств, фінансові державні органи податкова адміністрація, страхові органи). Сукупність всіх організаційних структур, які здійснюють управління фінансами, утворює фінансовий апарат. В управлінні фінансами виділяють декілька функціональних елементів: планування, стратегічне й оперативне управління, контроль. Планування займає важливе місце в системі управління фінансами. Під час планування суб'єкти господарювання оцінюють стан своїх фінансів, виявляють можливість збільшення фінансових ресурсів, напрямки їх ефективного використання. Об'єктом фінансового планування є фінансова діяльність держави і суб'єктів господарювання, а результатом - складання фінансових планів.
Стратегічне управління - це загальне управління фінансами. Воно полягає у визначенні фінансових ресурсів через прогнозування на перспективу, встановленні обсягів фінансових ресурсів на реалізацію цільових програм тощо. Стратегічне управління здійснюється вищими органами державної влади і управління: Верховною Радою України, апаратом Президента України, Кабінетом Міністрів України. До сфери безпосередньо державного управління входять лише державні фінанси.
Оперативне управління фінансами складає комплекс заходів, які розробляються на основі оперативного аналізу фінансової ситуації, фінансового планування, контролю і регулювання, складання та виконання фінансових планів. Оперативне управління - це головна функція апарату фінансової системи: Міністерства фінансів України, фінансових управлінь (відділів), міністерств, відомств, місцевих рад, фінансових служб підприємств та організацій. Загальне управління фінансами відповідно до Конституції України покладено на вищі органи державної влади - Верховної Ради України, Президента, уряд.
Актуальність теми даної контрольної роботи полягає в необхідності створення системи професійного фінансового контролю в умовах формування в Україні ринкової економіки, розвитку підприємництва та становлення ринку капіталів.
Мета роботи полягає у вивченні механізму фінансового контролю, який здійснюють органи виконавчої влади у сфері управління фінансами і фінансовими потоками.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ У СФЕРІ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ
Для здійснення фінансового контролю задіяна ціла система органів, наділених відповідною компетенцією (їх формування в Україні ще не завершено). Різноманітність і багатовекторність цих органів неминуче потребують класифікації.
Загальнодержавні: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України.
Органи місцевого самоврядування.
Інститути: податкові органи, контрольно-ревізійні органи, органи державного казначейства, фінансово-кредитні установи тощо.
Органи загальної компетенції (для яких здійснення фінансового контролю не є остювной діяльністю).
Органи спеціальної компетенції (спеціально створені для діяльності в сфері фінансового контролю).
Розглянемо докладніше найважливіші органи фінансового контролю. Відповідно до ст. 85 Конституції України Верховна Рада України здійснює фінансовий контроль під час затвердження державного бюджету та внесення змін до нього, під час його виконання, прийняття рішень щодо звіту про його виконання. Дуже важливий також парламентський контроль за використанням Україною кредитів, отриманих від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій і не передбачених Державним бюджетом України. Слід зазначити, що фінансовий контроль Верховна Рада України здійснює також і через свої комітети та тимчасові спеціальні комісії. До їх компетенції належить законопроектна робота, підготовка і попередній розгляд питань, віднесених до повноважень Верховної Ради. Природно, що основне навантаження у здійсненні фінансового контролю лягає на спеціалізовані комітети Верховної Ради України - Комітет з питань бюджету та Комітет з питань фінансів і банківської діяльності.
Контроль за використанням коштів державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата (Постійно діючий орган контролю, створений Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй). Її діяльність регулює Закон України "Про Рахункову палату" від 11 липня 1996 року. До завдань Рахункової палати належать:
організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової частини державного бюджету України, використанням бюджетних коштів;
здійснення контролю щодо створення і погашення внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначення ефективності та доцільності видатків державного бюджету, валютних та кредитно-фінансових ресурсів;
контроль за дотриманням законності під час надання Україні кредитів і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, передбачених у державному бюджеті України;
контроль за законністю та своєчасністю руху коштів державного бюджету України та коштів в установах Національного банку України та уповноважених банків;
аналіз встановлених відхилень від показників державного бюджету України та підготовка пропозицій щодо їх усунення, а також про удосконалення бюджетного процесу в цілому.
Місце Президента України у здійсненні фінансового контролю визначено його статусом глави держави. Наприклад, Президент має право вето щодо прийнятих Верховною Радою законів з поверненням їх на повторний розгляд. У здійсненні контрольних повноважень Президент спирається на створені їм консультативні та інші допоміжні органи і служби.
Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади щодня керує державними фінансами і паралельно здійснює загальний фінансовий контроль. Кабінет Міністрів розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку країни; здійснює і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики. У сфері управління фінансами до головних повноважень Кабінету Міністрів України належать:
забезпечення умов проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики держави;
розробка проекту закону про державний бюджет України;
забезпечення виконання затвердженого Верховною Радою державного бюджету України і подання звіту про його виконання;
розробка та реалізація стратегічних напрямів єдиної державної фінансової політики.
Міністерство фінансів України є центральним спеціалізованим органом державної виконавчої влади, керівником та контролюючим фінанси. Воно здійснює контроль за виконанням банками правил касового виконання держбюджету щодо доходів, встановлює порядок ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів, кошторисів витрат бюджетних установ, координує відомчий фінансовий контроль. Крім того, Міністерство фінансів контролює: збереження і ефективність використання державного майна, закріпленого за підприємствами; випуск та обіг цінних паперів, видає дозволи на здійснення цієї діяльності; веде загальний реєстр випуску цінних паперів в Україні. Основні функції Міністерства фінансів такі:
реалізація фінансової політики держави, забезпечення її втілення в життя;
складання проекту і забезпечення виконання державного бюджету України;
забезпечення стабільності державних фінансів, активного впливу їх на соціально-економічний розвиток країни;
концентрація фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України та її регіонів;
аналіз показників розвитку економіки, впровадження заходів щодо її оздоровлення;
аналіз підсумків виконання бюджетів усіх рівнів;
удосконалення методів фінансово-бюджетного планування;
підготовка інформаційних матеріалів вищим органам влади та управління про хід та підсумки виконання бюджету, пропозиції щодо збільшення доходів;
здійснення заходів щодо розвитку фінансового ринку;
планування доходів і витрат бюджету з експортно-імпортних операцій;
здійснення фінансового контролю за раціональним і цільовим використанням бюджетних коштів.
У системі Міністерства фінансів діють такі спеціальні контрольні служби, як:
Державне казначейство.
Головне контрольно-ревізійне управління.
Особливим підрозділом Міністерства фінансів України, яке спеціально займається виконанням державного бюджету України, є державне казначейство України. Воно було створено Указом Президента України від 27 квітня 1995 р. для забезпечення чіткого контролю за надходженням коштів до державного бюджету та їх використання. Функції державного казначейства:
організація та здійснення виконання державного бюджету на основі принципу єдиного казначейського рахунку;
здійснення керівництва підвідомчими територіальними органами;
ведення зведених реєстрів розпорядників коштів державного бюджету, державних позабюджетних фондів;
здійснення управління доходами і видатками державного бюджету;
проведення операцій з наявними бюджетними коштами, включаючи іноземну валюту;
організація та здійснення прогнозування, касове планування коштів державного бюджету;
управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом;
організація обліку виконання державного бюджету, складання звіту про стан виконання державного та зведеного бюджетів;
проведення контролю за надходженням і витрачанням коштів державних позабюджетних фондів.
За основу діяльності державного казначейства покладено принцип єдиного рахунку державного бюджету в сукупності з централізацією, через яку забезпечується щоденний аналіз державних коштів. Казначейство проводить оплату рахунків установ, які утримуються з державного бюджету, зі своїх рахунків. Забезпечується жорсткий контроль казначейства за надходженням коштів до бюджету, їх цільовим і предметним використанням. Це цілком відповідає меті створення казначейства - впровадження в життя єдиного казначейського рахунку в Національному банку України та його регіональних управліннях, проведення через них усіх операцій розпорядників коштів державного бюджету. Таким чином, Міністерство фінансів України організовує виконання державного бюджету через державне казначейство та його територіальні органи.
До основних завдань Головного контрольно-ревізійного управління належать: підготовка пропозицій щодо формування державної політики у сфері державного фінансового контролю та забезпечення організації цієї політики в діяльності міністерств, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших бюджетних установ, підприємств і організацій, які отримують кошти з бюджетів державних цільових фондів. При цьому Головне контрольно-ревізійне управління організовує ревізії та перевірки фінансової діяльності щодо використання коштів, матеріальних цінностей та їх збереження; стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності; проводить ревізії та перевірки використання і збереження державного та комунального майна (у тому числі майна, переданій в користування); проводить перевірки використання бюджетних коштів і коштів державних цільових фондів; належного виконання державних контрактів, проавансованих за рахунок бюджетних коштів.
Основним критерієм, на якому базується виконання бюджетів, є забезпечення надходжень податків до бюджетів всіх рівнів. Ця функція покладена на державну податкову адміністрацію України (НАУ) і податкову міліцію, яка виведена з підпорядкування Міністерства внутрішніх справ України. Ці структури підпорядковані Президенту України. НАУ була створена на підставі Указу Президента України від 22 серпня 1996 р. Вона є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує регіональне надходження коштів у державні фонди фінансових ресурсів. Головним завданням НАУ є контроль за чітким виконанням законодавчих і нормативних актів з податків, правильністю підрахунку, повноти та своєчасності внесення до бюджету податків та інших платежів, установлених законодавством України. Функції Державної податкової адміністрації:
проведення і організація роботи обласних, міських, районних податкових адміністрацій по контролю над виконанням законодавства по податках та інших платежах до бюджету юридичними і фізичними особами;
розробка пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;
розробка та видання інструктивних, методичних вказівок про порядок утримання податків;
розробка форм податкових розрахунків, декларацій та інших документів;
проведення роз'яснювальної роботи серед населення, підприємств та організацій щодо порядку, термінів і методів розрахунків податків та інших платежів до бюджету;
проведення в міністерствах, відомствах, підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності перевірки грошових надходжень, документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, документів щодо нарахування і сплати податків та інших платежів до бюджету;
прийняття рішень про застосування фінансових санкцій та накладення адміністративних штрафів на порушників чинного законодавства.
В цілому державна податкова адміністрація втілює в життя податкову політику держави. Міністерство фінансів України як орган державного управління проводить в життя фінансову політику держави, яка є сукупністю заходів по акумуляції фінансових ресурсів у державному бюджеті.
Національний банк України в системі органів фінансового контролю займає особливе місце. Чинним законодавством на нього покладено здійснення банківського регулювання та нагляду; здійснення сертифікації аудиторів, яке проводить аудиторські перевірки банків; організацію та здійснення валютного контролю; аналіз стану грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин.
Державна митна служба України здійснює контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України, за точною і своєчасною сплатою мита та інших митних платежів.
Міністерство зв'язку України здійснює контроль за дотриманням встановлених правил під час видачі та прийому грошових переказів.
ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ У СФЕРІ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ
Державне регулювання у сфері фінансового контролю здійснюється з метою:
забезпечення виконання законодавства у сфері фінансового контролю;
забезпечення ефективності роботи суб'єктів фінансового контролю, усунення паралелізму і дублювання в діяльності шляхом поділу їх функцій;
налагодження координації діяльності суб'єктів фінансового контролю (між собою, з державними органами та органами місцевого самоврядування);
затвердження єдиних норм і стандартів фінансового контролю.
Державне регулювання у сфері фінансового контролю забезпечується шляхом перегляду та аналізу діяльності суб'єктів фінансового контролю з боку органів законодавчої та виконавчої влади та прийняття відповідних рішень з питань фінансового контролю в межах повноважень органів, які проводили такий аналіз.
Правове регулювання фінансового контролю здійснюється на основі законодавчої та нормативної бази. Законодавча база фінансового контролю закладена на рівні Конституції України та законів, які регулюють основні фундаментальні економічні відносини (Закони "Про власність", "Про підприємництво"). Ці документи опосередковано регулюють контрольні відносини, вони містять тільки визначальні положення, які конкретизуються в законах, які регулюють діяльність контролюючих органів, їх завдання, функції, структуру, повноваження, права, обов'язки, відповідальність. До таких законів належать Закони України "Про контрольно-ревізійну службу", "Про державну податкову службу", "Про Рахункову палату", "Про аудиторську діяльність" та інші. Вони конкретизуються у постановах і положеннях Кабінету Міністрів про діяльність контролюючих органів та здійснення фінансового контролю. Конституція України закладає фундаментальні принципи формування конкретних правових норм, які визначають сферу, обсяг, межі державного фінансового контролю, організаційну структуру, повноваження, обов'язки контролюючих органів, форми і методи проведення фінансового контролю. До цих фундаментальних принципів слід віднести конституційні норми:
Принципові положення, які стосуються відносин власності в Україні, викладені у ст. 13, 41, 116 Конституції України, а саме, що від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну орієнтованість економіки, що усі суб'єкти права власності рівні перед законом, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним законом; Кабінет Міністрів забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності, здійснює управління об'єктами державної власності.
Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в установленому законом порядку.
Контроль виконання Державного бюджету України та здійснення контролю діяльності Кабінету міністрів.
Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що перебуває у комунальній власності, затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання, здійснюють контроль за їх діяльністю.
Законом України "Про власність" від 07.02.91 суб'єктами права власності є народ України, громадяни та юридичні особи, держава; що держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права власності. Цим Законом також встановлено:
перелік форм власності (індивідуальна, колективна, змішана, а також їх рівноправність;
визначено об'єкти права державної та інших форм власності; встановлено, що контроль над ефективністю використання і збереження державного майна здійснюють державні органи, які уповноважені управляти цим майном.
Важливим для правового регулювання фінансового контролю є законодавчі акти, які визначають поняття корупції та бюджетного правопорушення. Згідно з Законом України "Про боротьбу з корупцією" від 05.10.95. Під корупцією розуміється діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг. Корупційними діяннями є:
незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв'язку з виконанням функцій матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою в порівнянні з фактичною вартістю цього предмета;
одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, кредитів або позик, купівлю цінних паперів, нерухомості або іншого майна з використанням при цьому пільг чи переваг, не передбачених чинним законодавством.
Подарунок (винагорода), отриманий зазначеними особами за обставин, передбачених пунктом "а" частини другої цієї статті, у тому числі такого, що отриманий без їх відома, а також вартість незаконно одержаних послуг підлягають стягненню (відшкодуванню) в доход держави.
За корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією несуть відповідальність ті особи, які уповноважені на виконання функцій держави:
державні службовці;
народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати сільських, селищних, міських, районних, обласних рад;
посадові особи органів місцевого самоврядування.
Державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права:
сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності, а також в отриманні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг;
займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, в якому він працює, а також виконувати роботу на умовах суміщення (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики);
входити самостійно (крім випадків, коли державний службовець здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі та представляє інтереси держави в раді товариства (наглядова рада або ревізійна комісія господарського товариства), через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів підприємства, кредитно-фінансових установ, господарських товариств та організацій, спілок, об'єднань, кооперативів, що здійснюють підприємницьку діяльність;
відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірні дані або неповну інформацію.
Державний службовець, який є посадовою особою, не має також права:
сприяти, використовуючи своє посадове становище, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними зовнішньоекономічної, кредитно-банківської та іншої діяльності з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг;
неправомірно втручатися, використовуючи своє посадове становище, у діяльність інших державних органів чи посадових осіб з метою перешкоджання виконання ними своїх повноважень;
бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, діяльність якого він контролює;
надавати незаконні переваги фізичним або юридичним особам під час підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи рішень.
ВИСНОВОК
До загальних функцій органів виконавчої влади належать планування, регулювання, керівництво, організація, координація та контроль. Однією з найбільш важливих функцій державного управління фінансами є контрольна діяльність, і зокрема, фінансовий контроль. Розглядаючи співвідношення фінансового контролю і державного управління, стає зрозуміло, що фінансовий контроль є засобом досягнення конкретного завдання, яке стоїть перед державою, - встановлення правопорядку і законності. Фінансовому контролю властиві риси, які взагалі належать контрольної діяльності як такої, а саме:
оперативність;
цілеспрямованість;
безпосередність;
обгрунтованість;
дієвість.
Слід зазначити, що фінансам як економічної категорії, крім розподільчої та регулюючої, належить також і контрольна функція. Вона проявляється як під час контролю ділення валового внутрішнього продукту, так і під час використання громадських грошових фондів відповідно до їх цільового призначення. Все це свідчить про те, що контрольна функція фінансів є об'єктивною основою фінансового контролю. У сучасних непростих умовах становлення ринкової економіки, контрольна функція органів виконавчої набуває особливої актуальності. Це пов'язано з певною специфікою діяльності, яка дозволяє активно впливати на економічні процеси. Ефективний фінансовий контроль сприяє прискоренню економічного і соціального розвитку країни, раціональної організації використання всіх наявних ресурсів, забезпечення збереження загальнодержавної та муніципальної власності. Визнаючи особливості фінансового контролю, слід зазначити, що сьогодні відбувається його ускладнення, все більш чітко виявляється в його багатоаспектності, тому що сфера контрольної діяльності стає більш багатогранною, поширюючись на недержавні підприємства і громадян, які займаються комерційною діяльністю. Контроль у сфері управління фінансами стає більш багатоплановим і різноманітним. Деякі контрольні органи ліквідовані, виникли нові органи, тому систему органів фінансового контролю ще не можна назвати повністю завершеною.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Методика та організація фінансового контролю: Підруч. для сту. вищ. навч. закл. / Базась М.Ф. - К.: МАУП, 2004.
Фінансове право України: Підручник / Г.В. Бех, О.О. Дмитрик, І.Є. Криницький; за ред. М.П. Кучерявенка - К.: Юрінком Інтер, 2006.
Близнюк О.П., Лачкова Л.І., Оспіщев В.І. та ін.; За ред .. Оспіщев В.І. Фінанси: Навч. посіб. - К: Знання, 2006.